Повідомлення про помилку

Notice: Undefined offset: 1 in counter_get_browser() (line 70 of /home/.sites/38/site94/web/sites/all/modules/counter/counter.lib.inc).

Куди козакова доля не закине, – все буде козак…

Куди козакова доля не закине, – все буде козак…13.10.22_03.jpg

Слово "козак" починає поширюватись в українських степах в XIII ст. Слід звернути увагу, що воно є знаковим хоча б тому, що запозичене з тюркських мов, але вживалося для позначення славяномовного люду, натякаючи на свободу козаків розмовляти тою мовою, яка їм до вподоби.

Актуальність ідеї козацтва, вільних людей, значно зростає в часи утворення Речі Посполитої, коли безправні українські люди, не маючи змоги прямо захищати себе, свої цінності, спосіб життя, віру і мову, масово починають проголошувати себе вільними людьми і тікати з під польсько-шляхетського гніту, повторюючи таким чином спосіб життя свої пращурів скіфів і сарматів, які відмовлялися коритися владі Римської імперії.

13.10.22_02.jpg

 

  Ідеї волі і непокори насиллю займали важливе місце у світогляді скіфів, болгарів, гуннів, а потім і     стародавніх слов'ян та русів. В часи Великого князівства Руського з центром у Києві в українських  степах згадуються бродники і уходники - вільні люди, які не визнають над собою жодної влади.

  Козак - вільна людина, вільний житель степу. Первісно, цим словом називали людей, які з тих чи інших причин поривали зв'язки з родо-племінною структурою степового суспільства часів Орди і починали життя у Полі на свій страх і ризик. Далеко не всі козаки постійно займалися військовою справою або пиратством та усамітнювались.

  Прикладом можуть слугувати козаки Київщини, Полтавщини, Черкащини і Чернігівщини XVIII ст., які не бажаючи воювати на боці Російської імперії або проливати людську кров у повстаннях проти неї обрали селянський спосіб життя, зберігаючи свою самоідентифікацію як козаків до початку XX ст.

  Фактично козаки були відомі як майстри на всі руки, бралися за будь-яку роботу, зокрема годувалися за рахунок мисливства, рибальства, землеробства, скотарства та різних ремесел. Лише деякі з них обирали військову

справу справою всього свого життя, на жаль в часи Російської імперії лише вони та їх нащадки зберегли право офіційно в документах іменувати себе козаками.

14.10.22_01.jpg

 

 

Таким чином ідея козацтва, спільноти вільних людей зіграла важливу роль у збереженні і розвитку українського люду після падіння Великого князівства Руського. Саме вона давала змогу зберігати власну самоідентифікацію в жорстоких умовах степу, де щоб вижити людям потрібно було жити вільно, на власний страх і розсуд, часто міняючи місце проживання, рід занять, переймаючи у навколишніх народів звички, способи поведінки, стиль одягу, елементи мови і т.д.

«…Якщо розглядати козаків як вільних людей, які не підкоряються насиллю над собою, то очевидно, що на протязі всієї історії людства існували люди, яких можна було ідентифікувати як вільних людей, козаків. Недарма, козаки виводили своє походження від козаків аж до Адама і Єви…»

Людина степової України XIII-XX ст., яка називала себе козаком, вільною людиною, досить чітко позначала свою життєву позицію. Таким чином вона давала зрозуміти собі і всім оточуючим, що її свобода як особистості є для неї однією з найважливіших цінностей у житті, що заради збереження власної свободи вона готова багато чим жертвувати, адже козак підкоряється лише Богу і рішенням товариства, кола людей, до складу яких він себе відносить, та обраних ними отаманів.

В усіх інших питаннях - віри, мови (мова козаків - суржик), одягу, місця проживання, роду занять і т.д. кожна вільна людина може і повинна обирати на власний розсуд. Такий світогляд сприяв формуванню унікальних і досить яскравих особистостей, з якими можна було домовитися, але не можна було підкорити. Серед козаків зустрічаємо людей різного походження, з різним світоглядом, з різними смаками стосовно одягу (турецький, європейський тощо) та зброї, людей різних видів діяльності тощо.

Історія козаків налічує декілька століть, тому не дивно, що після себе вони залишили величезну пам'ять: і поколінь, і вчинків, і діянь, і історичних пам’яток, і приказок, прислів’їв та висловів.

Кожен з них несе в собі значну мудрість, яка філігранно відточувалась і передавалась від покоління до покоління.